Шахтарський рух у процесі відновлення Незалежності України
Тридцять п’ять років тому український робітничий рух зробив крок, який став важливою віхою на шляху до державної незалежності. Уперше страйкуючі шахтарі України відкрито задекларували не лише соціально-економічні, а й політичні вимоги, тим самим долучившись до формування нового суспільного порядку.
Перші масові страйки шахтарів розпочалися в липні 1989 року. Невдоволення шахтарів загостренням соціально-економічних проблем і неспроможністю союзного та республіканського керівництва їх вирішити було головною причиною страйку, який стихійно розпочався 15 липня 1989 року на шахті Ясинуватська-Глибока в Макіївці. Його підтримали на інших підприємствах, і 25 липня по всій Україні страйкувало вже до півмільйона гірників.
Страйк, що почався з виголошення економічних вимог, швидко переріс у багатьох містах у політичний. Шахтарі змусили піти у відставку кожного третього директора шахти, багатьох партійних і радянських керівників. На кінець липня 1989 року влада спромоглася вгамувати страйковий рух на Донбасі, пообіцявши виконати вимоги гірників.
Одним із важливих результатів шахтарських страйків стало ухвалення 3 серпня 1989 року Верховною Радою УРСР Закону «Про економічну самостійність України». А в постанові Ради міністрів СРСР № 608 від 3 серпня 1989 року шахтарям пообіцяли економічну самостійність шахт і дозволили експортувати наднормову продукцію за кордон. Держава зобов’язалася забезпечувати рентабельність шахт і навіть оздоровити екологічну ситуацію в шахтарських регіонах.
Чи не вперше за роки радянської влади робітники показали, що їхні шляхи розходяться із шляхами комуністичної партії.
З часом, в боротьбі гірників за свої соціальні права, вимоги активістів шахтарського руху почали політизуватися. 1 березня 1991 року розпочався загальний страйк донецьких шахтарів. Вже 6 березня 1991 року страйкуючі колективи галузі вперше задекларували політичні вимоги: у зверненні робітників шахти ім. Стаханова (нині – Капітальна) (м. Мирноград) вимагалося надати Декларації про державний суверенітет України статусу конституційного закону, провести деполітизацію теле- і радіомовлення, преси, армії, КДБ, прокуратури, МВС, навчальних закладів, забезпечити реальний суверенітет усім республікам.
«Ми вже не просимо, а вимагаємо відставки Михайла Горбачова і розпуску парламенту. Ми хочемо тепер незалежності України, власної Конституції, власної банківської системи», — промовляв робітник шахти Капітальна Нагорний.
До страйку гірників долучилися 49 шахт регіону, або 40% загальної кількості: 15 шахт і 3 шахтобудівні організації в Донецьку, 8 шахт у Селидовому, 7 – у Покровську, 4 – в Павлограді Дніпропетровської області, по одній – у Харцизьку, Лисичанську... Акцію підтримали 22 вугільні підприємства Львівщини. Вперше до шахтарських мітингів доєдналися політики — Народний рух України.
Незважаючи на спільні прагнення Народного руху України та українських шахтарських страйкомів, злиття шахтарського та національно-демократичного руху не відбулося. Натомість страйки шахтарів Донбасу 1991 року підтримали київські студенти.
Виступи гірників з 1989-го по 1991-й роки, нарівні з Чорнобильською катастрофою і війною в Афганістані, вважають одним із серйозних ударів по радянському союзу, що привів до його остаточного краху, поклавши початок процесу відновлення Незалежності України.
За матеріалами сайту Донецької облдержадміністрації
