ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ ЗА СПІВВІТЧИЗНИКАМИ, ЗАГИБЛИМИ ВНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ
Вшануймо самовідданість і героїзм воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, і мирних громадян, які стали жертвами російського терору.
Вічна пам'ять ...
ОРЛОВ ВІКТОР ПАВЛОВИЧ
21.12.1975 - 24.02.2023
Народився в селі Яковлівка, де минули його дитячі роки. Закінчив Бахмутське професійно-технічне училище №53. Жив та працював у Бахмуті.
На початку літа 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у Великій Британії, служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді заступником командира бойової машини, навідником-оператором. Віктор воював на Запорізькому, Соледарському й Куп’янському напрямках, брав участь у боях за Бахмут.
Загинув у селі Піщане на Харківщині, коли броньована машина, якою він управляв, підірвалася на міні.
«Найкраща людина у моєму житті. Справжній чоловік. Ми з доньками завжди відчували його турботу й захист. Він умів заспокоїти, підбадьорити, ніколи не залишав нас без підтримки. Поруч із ним я могла бути собою — і слабкою, і примхливою», — розповіла дружина Віктора. — «Він щиро болів за Україну. Ще до служби допомагав армії: передавав посилки, кошти, підтримував усім, чим міг. Побратими стали для нього другою родиною».
Донька Олександра згадує батька як людину, яка завжди вела за собою:
«Він був нашим вожаком і серцем родини. Завжди з гумором, умів знайти правильне слово у будь-якій ситуації. Встиг стати дідусем, мріяв виховувати онука і передати йому свої життєві принципи. Події 2014 року він переживав дуже гостро й прагнув допомогти нашим хлопцям. А коли почалося повномасштабне вторгнення, особливо хвилювався за мене, бо я тоді була в Гостомелі. Рвався приїхати й захистити… Це був його характер — завжди бути там, де найбільше потрібен».
Похований Віктор Орлов у Гостомелі на Київщині.
