Актуальні питання, які виникають під час проведення масової вакцинації населення від СOVID-19 в Україні
Використання вакцин в Україні регулюється такими документами:
- Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994, № 4004-XII
- Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000, № 1645-III
- Наказ МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897, «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»
- Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 № 123/96-ВР.
Згідно з цими документами контроль за якістю, ефективністю, безпечністю та правильністю застосування імунобіологічних препаратів здійснює Міністерство охорони здоров’я України. Воно ж відповідає за державну реєстрацію таких препаратів.
Як перевіряється безпечність вакцини в Україні?
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про лікарські засоби», медичні препарати допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім окремих випадків, передбачених цим законом.
Крім того, реєстрація вакцин проти COVID-19 регулюється спеціальною постановою КМУ від 8 лютого 2021 р. № 95 «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов’язання для екстреного медичного застосування».
Підтвердження безпечності та ефективності вакцин проти COVID-19 визначається завдяки:
- результатам адекватних та добре контрольованих клінічних досліджень, які були проведені виробниками в низці країн перед тим, як отримати дозвіл ВООЗ;
- дозволам на екстрене використання (Emergency Use Authorization (EUA) різних країн;
- аналізу даних документів з оцінки та управління ризиками;
- аналізу даних інших документів глобальної мережі обміну даними щодо якості, безпеки та ефективності вакцин та здійснення фармаконагляду.
Для державної реєстрації виробник або його представник подає до МОЗ заяву та пакет документів, зокрема матеріали досліджень ефективності, контролю якості та безпечності препарату. МОЗ України вивчає ці документи та у разі, якщо вважає їх достатніми для підтвердження безпечності та ефективності препарату, присвоює препарату реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.
Після реєстрації у разі виявлення невідомих раніше небезпечних властивостей лікарського засобу МОЗ може прийняти рішення про повну або тимчасову заборону на застосування препарату. У певних випадках країна може використовувати незареєстрований лікарський засіб. Підтвердження безпечності та ефективності таких препаратів визначається завдяки клінічним дослідженням, проведеним виробником, та дозволом Всесвітньої організації охорони здоров’я на екстрене використання. Відповідно до такого дозволу, компетентні регуляторні органи країн можуть дозволити використання незареєстрованих лікарських засобів у надзвичайних ситуаціях для діагностики, лікування або запобігання небезпечним захворюванням.
Така процедура була з мРНК-вакциною Moderna від COVID-19, виробник якої не подав заявку на реєстрацію препарату в Україні. Ця вакцина була надана Україні урядом США як гуманітарна допомога через глобальний фонд COVAX. Вона має дозвіл до екстреного застосування від регуляторів ВООЗ, США та Європи і тому може використовуватися в Україні навіть без державної реєстрації.
Законність обов’язкової вакцинації працівників окремих професій, виробництв та організацій?
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов'язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця та кору.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.
У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров’я.
Наразі наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов’язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:
- центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;
- місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;
- закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Перевіряти, чи отримав працівник щеплення, має керівник організованого колективу. Планові чи позапланові перевірки може роботи державний орган з функцією контролю, до компетенції якого належить той чи інший організований колектив, зокрема, Державна служба України з питань праці.
Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ №2153 відповідає Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенціі? “Право на повагу до приватного і сімеи?ного життя”, а також практиці Європеи?ського суду з прав людини.
