Бахмутський район: європейська брама Донбасу
Інтерв'ю з в. о. голови Бахмутської райдержадміністрації Тетяною Єрохіною
«Європа...» — саме так, з відтінком поваги й навіть заздрості сьогодні називають мешканці ОРДЛО територію Донецької області, підконтрольну українському уряду. Бахмутський район, який розташований впритул до лінії розмежування, першим зустрічає на півночі області всіх, хто в’їжджає на вільну Донеччину з тимчасово окупованих територій. Отже, Бахмутчина слугує своєрідною візитівкою не лише Донецької області, але й усієї країни — саме по її благоустрою, добробуту, наданню адміністративних послуг та багатьом іншим ознакам наші співгромадяни порівнюють якість життя «тут» і «там», і роблять для себе відповідні висновки...
Сьогоднішня співрозмовниця власного кореспондента «Голосу України» — в. о. голови Бахмутської райдержадміністрації Тетяна ЄРОХІНА також упевнена, що європейські стандарти життя мають бути втілені в усіх містах і селищах очолюваного нею району відповідно до покладених завдань і надто високої міри відповідальності.
«Люди мають відчути: тут Україна, а значить — тут краще»
— Тетяно Іванівно, які пріоритетні завдання виділили б в житті району сьогодні?
— Оскільки міста і селища Бахмутчини насправді першими зустрічають наших співгромадян з окупованої частини області, то своє завдання вбачаємо в тому, щоб всі, хто приїжджає сюди, відчули: тут — Україна, тут рівень і стандарти життя — європейські. І тут жити краще.
Звичайно, якщо скажу, що маємо вже зараз європейські стандарти, то це було б перебільшенням. Однак ми цього прагнемо.
На території Бахмутського району сьогодні всі мешканці, в тому числі й внутрішньо переміщені особи, отримують повний пакет послуг, що гарантуються державою. Це, зокрема, питання отримання освіти. Воно — серед першочергових у роботі органів виконавчої влади. Адже діти — це наше майбутнє, і від того, якими їх підготуємо до завтрашнього життя, залежить і завтрашній день нашої країни.
Щодо забезпечення повноти надання освітніх послуг, то в районі насамперед вирішено проблему з кадрами. Звичайно, хотілося б, щоби ще більше молодих фахівців приходили працювати у навчальних закладах. Усі діючі спеціалісти пройшли курси у рамках Нової української школи й отримали відповідні сертифікати. Ми за два роки повністю оновили матеріально-технічне обладнання в освітніх закладах, включаючи оновлення дидактики, проведення комп’ютеризації. Значно зміцнили навчальну базу старшої школи. Питання ремонтів у школах вирішено повністю.
— Що змінюється в адміністративно-територіальному устрої Бахмутчини в рамках процесу децентралізації?
— На території Бахмутського району, після першого етапу децентралізації, утворено три об’єднані територіальні громади: Сіверська, Соледарська і Званівська. Діють місцеві ради у семи населених пунктах, і серед них — Світлодарськ, Миронівський, Луганське, Новолуганське, Кодема, Часів Яр і Калинівка. Ми очікуємо на проведення у 2020 році місцевих виборів, і в районі згідно з перспективним планом з’являться ще дві об’єднані територіальні громади — Часівоярська та Світлодарська.
Не можна звикнути, коли від обстрілів страждають школи
— На частині території району, на жаль, не вщухають бойові дії. Як вплинули вони на ситуацію у прифронтових містах і селищах?
— Безумовно, події в районі проведення Операції об’єднаних сил наклали свій відбиток на стан багатьох об’єктів. Особливо прикро, що від обстрілів з окупованої території страждають заклади освіти. До цього не можна звикнути. У Бахмутському районі постраждали від збройних провокацій проросійських окупантів кілька шкіл, у тому числі — загальноосвітня школа у селищі Луганське, яка була повністю зруйнована під час бойових дій. Постраждала у Луганському й будівля дитсадка. Завдяки допомозі міжнародних організацій, за кошти обласного та районного бюджетів ми відновили ці заклади. Постраждала у грудні 2017 року внаслідок обстрілу й школа у селищі Новолуганське — її також відремонтовано за кошти районного бюджету й бюджету Новолуганської селищної ради та за сприяння міжнародних донорів. Зазнала пошкоджень внаслідок обстрілу, вчиненого посеред дня, Світлодарська загальноосвітня школа. Над її відновленням ми працюємо і, користуючись нагодою, хочу подякувати міжнародним організаціям та обласній владі за надання необхідних коштів і дієву підтримку у вирішенні цих питань.
— Оскільки мова зайшла про освітні заклади, то як вирішується проблема підвезення дітей до шкіл?
— Питання підвезення дітей на навчання зберігає актуальність на Бахмутчині. Адже особливістю району є великі відстані між населеними пунктами. Звичайно, у кожному селищі не може діяти своя окрема школа, і тому ми організовуємо централізоване підвезення дітей на заняття. Сьогодні це питання в нас загалом вирішено. Залишок освітянської субвенції був спрямований на придбання нових автобусів: два з них придбані минулого року, один — цьогоріч. Сподіваємося придбати наступного року ще один автобус для підвезення школярів майбутньої Світлодарської ОТГ.
Є в нас і такі села, як Травневе й Гладосове, що розташовані безпосередньо на лінії розмежування. В одному з них мешкає єдина дитина шкільного віку. Цей учень отримує знання за сімейною формою навчання, і завдяки благодійній організації «Проліска» він має змогу періодично виїжджати до Новолуганської школи.
— А як загалом у районі забезпечується транспортне сполучення?
— Тут свій відбиток також наклали бойові дії. Від 2014 року, тобто з початку АТО, що згодом перейшла в Операцію ОС, населені пункти Миронівський, Луганське, Новолуганське та Світлодарськ виявилися взагалі позбавлені транспортного сполучення між собою. Навіть рейси до районного центру відбуваються не так часто, як цього потребують жителі, хоча саме в Бахмуті діють установи з надання соціальних, пенсійних послуг, районна лікарня тощо. Усі ці роки питання автобусних перевезень допомагали вирішувати міжнародні організації ADRA і Червоний Хрест. Зараз прагнемо до остаточної нормалізації автобусного сполучення між зазначеними прифронтовими селищами з центром у місті Світлодарськ, готується конкурс перевізників. Отже, з очікуваним формуванням майбутньої Світлодарської ОТГ буде вирішено низку нагальних питань, у тому числі й транспортне. Тим самим для людей стануть доступнішими й медичні, соціальні, пенсійні послуги тощо.
Поля повинні родити, а не бути фронтовою зоною
— Як вдається забезпечити збалансованість бюджету в прифронтових умовах?
— Цього року зведений бюджет району без спеціального фонду трохи перевищував 173 мільйони гривень. На 2020 рік суто дохідна частина бюджету становитиме більш як 143 млн гривень. Відповідно до доходів рахуємо й наші витрати. Пріоритет у цьому плані надається утриманню об’єктів соціальної сфери, освітніх закладів, медичних установ вторинного рівня. З відповідними пропозиціями ми й виходимо на сесію районної ради.
Про бюджет розвитку говорити поки що зарано. Адже через те, що на частині території району тривають бойові дії, бюджет недоотримує податок на землю. Підприємства прифронтової зони звільнені законом від сплати цього податку, а селищам, де вони розташовані, доводиться надавати дотацію з районного бюджету.
— Як функціонує сфера житлово-комунального господарства?
— Як і всюди, сфера ЖКГ потребує величезних інвестицій. Особливо ця потреба є нагальною для прифронтових Миронівського, Світлодарська, Луганського. З об’єктивних причин, про повне вирішення питань комунальної сфери у 2020 році говорити зарано.
— Як триває медична реформа на Бахмутчині?
— Реформування первинної ланки пройшло на досить хорошому рівні. І хоча не в кожному селі є умови для відкриття своєї амбулаторії, — мережу діючих медустанов досі вдавалося утримувати за рахунок районного бюджету. Щодо медицини вторинного рівня, то у закладах охорони здоров’я триває затвердження статутних документів. Також виходимо на договірні відносини з Національною службою охорони здоров’я.
У своїй діяльності ми дотримуємося принципу: житель району, незалежно від того, чи він є мешканцем села або міста, повинен отримувати медичні послуги у повному обсязі так само, як і житель будь-якого іншого міста обласного значення. Над цим і працюємо.
— Які найближчі плани прагнете втілити у районі?
— У прифронтовому Луганському плануємо відкрити центр із надання адмінпослуг у форматі ком’юніті, з тим щоб мешканці могли прийти і отримати необхідні для них послуги, довідки, довідатись про потрібну їм інформацію.
Загалом щодня маємо звіряти рух уперед і підбивати, нехай невеличкі, підсумки: на скільки ще кроків ми просунулися до кращих стандартів організації місцевого життя, і що зроблено для того, щоб в очах сусідів із окупованих нині Горлівки, Єнакієвого, Дебальцевого ми мали вигляд справжньої, цивілізованої Європи.
Кореспондент газети «Голос України»
Владислав Леошко
