24 ТРАВНЯ ВІДЗНАЧАЄМО ДЕНЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І КУЛЬТУРИ
День слов'янської писемності і культури встановлений Указом Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається на державному рівні.
День слов'янської писемності і культури відзначають в Україні й інших слов'янських країнах на знак вшанування святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – слов’янських просвітителів і провідників християнства.
Вшанування пам'яті засновників слов'янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851. В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846).
Слов'янська писемність була створена в IX столітті, приблизно у 862-863 роках. Кирило за допомогою старшого брата Мефодія створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця та кирилиця. Остання отримала свою назву на честь засновника. Кирилиця поширилася серед східних і південних слов'ян, стала основою багатьох сучасних слов’янським мов, в тому числі й української.
За ініціативи Мефодія було розпочато переклад основних книг Старого Завіту слов'янською мовою. Це створило підвалини для започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи, сприяло розвитку освіти та культури слов’янських народів.
Українська мова, вийшовши із родини слов’янських мов, стала невід’ємною частиною всесвітнього простору. Писемність, мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб. Українська мова – це наша духовна й культурна спадщина, яку ми наповнюємо і трансформуємо, зберігаючи її самобутність і унікальність. Писемна та усна мова є основою нашого культурного надбання, складовою ідентичності українського народу.
Важливо берегти свою мову та культуру, аби вона не зникла, не розчинилася серед інших. Мова – це також зброя у боротьбі за нашу свободу, за наше майбутнє.
