ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ ЗА СПІВВІТЧИЗНИКАМИ, ЗАГИБЛИМИ ВНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ
Вшануймо всіх українців, військових і цивільних, дітей та дорослих, чиї життя обірвала війна, яку на нашій землі розв’язала рф. Час не загоїть біль тяжких втрат. Пам’ять про них назавжди в наших серцях.
ПОПОВ АРТЕМ СЕРГІЙОВИЧ
13.04.1993 – 11.02.2023
Артем Попов – горлівчанин. У Горлівці він закінчив школу та професійне училище, в якому здобув спеціальність зварювальника. Працював на шахті імені Румянцева, грав у міській футбольній команді. У 2010 році родина купила будинок в селищі Зайцеве, яке в 2014 році було поділено навпіл лінією фронту. Їхній будинок залишився на території, яку контролювала Україна. Артем виїздив до Харкова, бо в селищі не було роботи. Згодом повернувся і допомагав матері в родинному бізнесі – у них був маленький магазин.
«Вже 1 березня 2022 року син пішов до ЗСУ. Ми дивилися новини, і він бачив, як обстрілюють його улюблений Харків, – згадує мама Артема, Олена. – Заходжу в кімнату, а він вже зібрав речі. Каже – або ти мене відвезеш, або я піду пішки. Мені довелося його відвезти до Бахмута. Бо, звісно, з Зайцевого вже не ходив жодний транспорт. Я сподівалася, що він передумає. Його не одразу взяли, бо Артем не стояв на обліку в Бахмутському військкоматі. Вже потім я дізналася, що він наполіг – ночував під військкоматом, щоб змусити поставити на облік та взяти в тероборону».
Артем Попов був кулеметником, воював під Бахмутом.
У 2022 році у важкому бою був поранений, проходив лікування, згодом повернувся на фронт. Воїн помер від зупинки серця у військовому шпиталі.
Захисника України Артема Попова поховали на Алеї Слави Краснопільського кладовища у Дніпрі.
Вічна пам'ять і слава Герою …
За матеріалами газети «Вперед»
