ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ ЗА СПІВВІТЧИЗНИКАМИ, ЗАГИБЛИМИ ВНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ
Схиливши голови в скорботному мовчанні, вшануймо пам’ять усіх українців, чиї життя забрала ця війна.
ВШАНУЙМО ПАМ'ЯТЬ ОБОРОНЦІВ МАРІУПОЛЯ
Замість праху – символічні речі. У Хмельницькому провели чин похорону оборонців Маріуполя, тіл яких не вдалося знайти. Поховання відбулося у місцевому колумбарії. В урни рідні поклали речі-символи, пов’язані із життям військових.
⠀
Олексій Чернявський, псевдо Мирний, 30 років.
Загинув 20 березня 2022 року під час евакуації поранених на металургійний завод «Азовсталь». Хотів врятувати друга, коли ворог скинув бомбу.
«Оскільки ми родом з тієї частини Херсонщини, яка зараз перебуває під окупацією, то всі речі брата залишилися там, і немає змоги їх взяти, а інша частина знищена в Маріуполі, тому в урну ми поклали прапор «Азову» – підрозділу, в якому брат служив понад чотири роки», – сказала сестра Анастасія.
⠀
Богдан Демчук, псевдо Вогник, 26 років.
Загинув 29 квітня 2022 року під час оборони заводу «Азовсталь».
Рідні поклали в урну одну шкарпетку. Другу мама Тетяна залишила собі.
«Ми коли в середині січня 2022 року були у відпустці в Хмельницькому у мами чоловіка, то він їх забув. На жаль, особистих речей у нас немає, бо ми до вторгнення жили в Маріуполі і все там залишилося», — поділилася Надія, дружина полеглого азовця.
Також в урні лежить земля з полігону з селища Урзуф – там до повномасштабного вторгнення знаходилася одна з трьох баз полку «Азов». Її в Хмельницький передала Патронатна служба.
⠀
Альона Кушнір-Новіцька, 30 років.
Загинула 15 квітня 2022 року на заводі «Азовсталь». За 40 днів до власної смерті вона втратила коханого, захисника Максима Грідчина.
Рідні медичної інструкторки Альони Кушнір-Новіцької поклали до урни прикрасу від босоніжок та медичний халат, в якому вона працювала у Хмельницькому військовому шпиталі ще до 2014 року.
⠀
Олексій Янін, псевдо Індєєц, 38 років.
В урні снайпера та розвідника – вода Азовського моря. Боєць загинув в ніч на 7 квітня 2022 року: в човен, на якому він з побратимами перепливав з одного берега на інший поблизу «Азовсталі», влучив російський снаряд.
«Я поховала чоловіка… Тепер є куди приходити… Особисті речі я не стала класти свідомо, бо все це хочу зберегти для сина Назарчика», — написала дружина Олексія, Тамара.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ …
Платформа пам'яті: Меморіал героїв
