30 ЛИПНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ
30 липня відзначається Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми, започаткований у 2013 році Генеральною Асамблеєю ООН. Цей день покликаний звернути увагу на глобальну проблему, важке становище жінок, чоловіків та дітей, які стали жертвами тяжкого злочину.
Україна є однією з перших країн Європи, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не втрачає своєї актуальності й у XXI столітті для жодної країни світу.
На сьогодні для українців, в умовах воєнного стану, ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми як всередині країни, так і за її межами став ще більшим. Багато громадян переїхали із зони бойових дій в інші регіони або за кордон і шукають нову роботу. Якщо раніше поняття «торгівля людьми» охоплювало здебільшого сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.
Тому сьогодні кожному важливо знати, якщо щодо людини вчинялися наступні дії – це ознаки торгівлі людьми:
- забрали паспорт або інші документи;
- позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
- пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;
- погрожували, били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;
- за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;
- примушували відпрацьовувати вигадані борги;
- працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;
- людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;
- примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;
- попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.
Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо. Однак у першу чергу до групи ризику можуть потрапити такі категорії:
- безробітні люди працездатного віку;
- жителі сільської місцевості;
- люди, які мають низький рівень доходів;
- особи, які працюють за кордоном нелегально;
- особи, які нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та перебувають на території тієї чи іншої країни;
- люди, які користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають посередництва для укладання фіктивних шлюбів;
- особи, які працюють у сфері розваг;
- особи, які раніше вже були жертвами торгівлі людьми;
- діти, в тому числі діти-сироти, бездоглядні діти або позбавлені батьківського піклування тощо.
Що ж робити людям, які стали жертвами трудової експлуатації?
Перш за все закликаємо потерпілих або людей, яким загрожує небезпека, звертатися на урядову «гарячу» лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.
Будь-яка особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації для визнання свого статусу. Такий статус встановлює Міністерство соціальної політики України за результатами перевірки після розгляду зібраних документів місцевими державними адміністраціями.
Довідка про встановлення статусу є підтвердженням протиправних дій щодо людини, надає постраждалому можливість отримати допомогу від держави та вимагати звільнення від кримінальної відповідальності за злочини, вчинені під примусом.
Також допомогу завжди можна отримати за наступними номерами:
0 800 500 202 / 102 – «гаряча лінія» Національної поліції України
0 800 213 103 – контакт-центр системи безоплатної правової допомоги
527 – «гаряча лінія» з протидії експлуатації
0 800 500 3350 або на короткий номер 116 123 – «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
0 800 500 2250 або на короткий номер 116 111 – національна дитяча «гаряча лінія»
