ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ ЗА СПІВВІТЧИЗНИКАМИ, ЗАГИБЛИМИ ВНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ
Вшануймо пам’ять усіх українців, чиї життя забрала війна, яку на нашій землі підступно розв’язала рф.
Головний сержант Ігор Петрович Адонін
04.01.1968 – 10.10.2022
Народився Ігор Адонін в містечку Терни біля Дніпра. Коли він був маленький, родина переїхала до росії, звідки батько родом, але у 1976 році мама з сином повернулися в Україну – до Бахмута, де Ігор вчився у школі № 7. Ще зі шкільного віку хлопець хотів бути токарем по дереву, тому пішов вчитися в місцеве училище. Служив в армії, після повернення працював в міліції, служив у військовій частині в Бахмуті. Зокрема, й кілька років після початку російської агресії 2014 року. Звідти вийшов на пенсію, але у 2022 році повернувся до армії – пішов у тероборону Бахмута до взводу зв’язку, бо мав досвід зв’язківця ще під час служби в лавах миротворчої місії в Африці.
– Ігор був дуже активним з дитинства – займався спортом, мав купу друзів. Любив справедливість, завжди стояв за правду, хоча інколи йому це виходило «боком», – згадує його мама, Віра Петрівна. – Я йому казала: ти вже немолодий, може, не варто йти воювати, а він відповідав: усі йдуть, я не можу кинути країну.
Ігор Адонін загинув під час танкового прориву військ так званих «вагнерівців» у Бахмуті. Похований у Дніпрі на Краснопільському кладовищі.
Віра Петрівна вже два роки живе біля Новомосковська у прихистку, який організувала релігійна громада. У Ігоря Петровича залишився дорослий син, який з 2014 року є відомим волонтером-медиком: Денис Адонін вивозив поранених військових з Донецького аеропорту і зараз допомагає рятувати воїнів на Донецькому напрямку.
Ігор Адонін був нагоджений медаллю за участь у місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго, «Знаком пошани» Міністерства оборони України, медаллю «За зразкову службу у Збройних Силах України», орденом «За мужність» III ступеня, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих».
Вічна і світла пам'ять…
За матеріалами газети «Вперед»
