Сьогодні – Всесвітній день біженців
Всесвітній день біженців припадає щороку на 20 червня і призначений Організацією Об’єднаних Націй на честь біженців по всьому світу.
Вперше Всесвітній день біженців відзначили 20 червня 2001 року, вшановуючи 50-ту річницю Конвенції 1951 року про статус біженців. Спочатку він був відомий як День Африканських біженців до того, як Генеральна Асамблея ООН офіційно визначила його міжнародним днем у грудні 2000 року.
Всесвітній день біженців – це нагода привернути пильну увагу влади, громадськості, міжнародної спільноти до людей, які залишили свої домівки, аби врятувати життя своє та своїх рідних. Цей день спонукає громадськість до співчуття та розуміння їхньої біди, визнання їх стійкості у відбудові свого життя.
Всесвітній день біженців висвітлює права, потреби та мрії біженців, допомагаючи мобілізувати політичну волю та ресурси, щоб біженці не тільки виживали, але й мали можливості реалізувати свій особистий потенціал: професійні знання, досвід, творчі здібності та талант.
Всесвітній день біженців допомагає зосередити увагу світової влади на тяжкому становищі тих, хто тікає від конфліктів чи переслідувань.
Як на них реагувати, приймати, допомагати чи ні, яку політику, які програми щодо цього розробляти – це теж один із уроків, які мають засвоїти як Україна, так і світ. Адже сьогодні хтось просить підтримки у тебе, а завтра допомога може знадобитися тобі.
Цей день – констатація сумного факту: війни на землі не припиняються. Також це і констатація міжнародних угод, на яких ґрунтуються захист біженців і прояв поваги до мужності біженців у всьому світі.
Згідно з міжнародним правом, біженці – люди, які не можуть або не бажають повернутися до своїх країн, на рідні землі через цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування.
Наразі на планеті зареєстровано близько 22,5 мільйона біженців та 25 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Щохвилини 24 людини залишають рідні місця через війни, переслідування чи страх за своє життя. 80% усіх біженців у світі – це жінки та діти.
Згідно з дослідженням, із минулого року ставлення до цієї проблеми в більшості країн світу стало більш сприятливим.
«Війна в Україні мобілізувала громадську підтримку біженців, які рятуються від війни або переслідувань, – відзначив керуючий директор зі зв’язків із громадськістю «Ipsos Велика Британія» Трінь Ту. Багато людей уперше вчинили особисті дії з підтримки біженців.
«Розмовляючи з українцями, які через війну виїхали за кордон, ми бачимо, що більшість із них хочуть повернутися, – розповіла представниця Агентства ООН у справах біженців в Україні Кароліна Ліндхольм Біллінг. – Але, безумовно, вони мають розуміти, куди їм повертатися, де вони житимуть, куди віддаватимуть дітей до школи. Допомога буде необхідна не один рік. Потреби з часом зростатимуть. Треба роз’яснювати, що в людей немає роботи, діти не ходять до школи вже багато місяців, є соціальні та економічні проблеми, щоб у сприйнятті світової спільноти й донорів почала формуватися думка: треба бути з Україною, підтримувати її упродовж тривалого часу».
